1. Логістика як інструмент ринкової економіки

 

Тема 1. Логістика як інструмент ринкової економіки

 

 

Питання 1. Поняття, сутність та історія розвитку логістики. Сучасні визначення логістики

На думку більшості вчених і дослідників, поняття «логістика» походить від грецького слова Logistike – мистецтво обчислювати, міркувати. За свідоцтвом Архімеда, у стародавній Греції на державній службі перебувало 10 логістів, які займа- лися обчисленнями (розрахунками). У Римській імперії службовців, що займалися розподілом продуктів харчування, називали «логістами» або «логістиками». Археологічні дослідження підтверджують факт існування логістики ще у ХІV ст. до н. е. Тоді під цим поняттям розуміли вміння переміщувати продукти, товари як усередині міста, так і між містами суміжних держав сушею та морськими шляхами.

Логістика стала наукою завдяки розвитку військової справи. Як військовий термін вона означає мистецтво пере- возити, постачати і розміщувати військові підрозділи. В армії Візантійської імперії існувала спеціальна посада – «логістас». Цар Візантії Леонтос (Леон) VI (865–912 рр. н. е.) вважав завданням логістики сплачувати данину армії, належно постачати їй зброю та військове майно, своєчасно і повною мірою опікуватися її потребами. Така характеристика, попри військову специфіку, має принципову схожість із сучасними формулюваннями завдань логістики.

Першим автором праць із логістики вважають французького військового фахівця початку XІX ст. Антуана Анрі Джоміні (1779–1869 рр.). У своїх працях він стверджував, що логістика охоплює широке коло питань: планування, управління, матеріальне, технічне і продовольче забезпечення військ, а також визначення місця їх дислокації, будівництво доріг, укріплень тощо.

Остаточно логістика як науковий напрям у сфері військової справи сформувалася до середини ХІХ ст. У середині 60-х років ХХ ст. термін «логістика» потрапив до американського менеджменту, а з нього – до економічної літератури.

В історії становлення і розвитку логістики як наукової дисципліни виокремлюють чотири етапи.

Перший – період «фрагментації» (1920–1950 рр.) – характеризується формуванням принципів логістики в галузі управління матеріальними потоками і зниження загальних ви- трат. Однак ці принципи не були затребувані повною мірою, тому застосовували тільки окремі логістичні функції, що давало змогу знизити лише деякі складові витрат, наприклад у виробництві, транспортуванні або складуванні. Прикладом може слугувати організація спільної роботи складського господарства і пов’язаного з ним транспорту, які починають працювати на загальний економічний результат, за єдиним графіком та узгодженою технологією. Тару, в якій відправляють вантажі, також обирають зважаючи на специфіку транспорту, а характеристики вантажу, що його перевозять, зумовлюють вибір транспорту.

Другий – період становлення (1950–1970 рр.) – характеризується формуванням теорії і практики логістики, пошуком нових шляхів зниження витрат у виробництві й розподілі, розвитком комп’ютерних інформаційних технологій. Отже, до взаємодії складування і транспортування починають підключати планування виробництва, що дає змогу скоротити запаси, підвищити якість обслуговування покупців завдяки своєчасному виконанню замовлень тощо.

Третій – період розвитку (1970–1980 рр.) – характеризується подальшим пошуком нових шляхів зниження витрат у виробництві й розподілі.

Четвертий – період інтеграції (з 80-х років ХХ ст.) – характеризується поєднанням логістичних функцій фірми та її партнерів у так званий логістичний ланцюг (тобто: закупівля – виробництво – розподіл – продаж).

Аналіз численних вітчизняних і закордонних економічних літературних джерел свідчить про те, що сьогодні ще немає єдиного підходу до визначення поняття «логістика». Так, професор Г. Павеллек та його колеги з Національної ради США з управління матеріальним розподілом, визначаючи сутність логістики, акцентують увагу на управлінському аспекті.

Логістика – це планування, управління і контроль потоку матеріальної продукції, яка надходить на підприємство, відповідного йому інформаційного потоку, що там обробляється і залишає його.

Багато спеціалістів досліджуваної галузі, в тому числі французькі, надають перевагу економічній стороні. З огляду на це логістику розуміють як сукупність різноманітних видів діяльності, що має за мету отримувати з найменшими витратами необхідну кількість продукції у встановлений час та у встановленому місці, де є конкретна потреба у цій продукції.

Практичний потенціал логістики першими оцінили американські фахівці Пол Конверс і Пітер Друкер. Вони визначили її потенційні можливості як «останню межу економічних витрат» і «невідомий материк економіки». Надалі їх точку зору поділяли багато теоретиків логістики. Такі американські науковці, як М. Портер, Д. Сток та ін., вважають, що логістика вийшла за межі її традиційного вузького визначення і має велике значення у стратегічному управлінні та плануванні фірми.

Логістика – це процес планування, реалізації та контролю ефективного, економного переміщення і складування сировини, напівфабрикатів і готових виробів та пов’язаної з цим інформації з пункту надходження до пункту споживання відповідно до вимог клієнта (Американська Рада з Логістики (Council of Logistics Management)).

Логістика – поняття, що охоплює організацію, планування, контроль і реалізацію переміщення товарів від їх проходження (створення, придбання) через виробництво і дистрибуцію до кінцевого споживача з метою задоволення вимог ринку за мінімальних витрат і мінімальних капіталовкладень (Європейська логістична асоціація (European Logistics Association – ELA)).

Логістика – допоміжне управління плануванням, контро- лем і регулюванням, яке в період споживання продукції гаран- тує ефективне використання коштів та адекватне ефективності логістичних елементів під час усіх фаз періоду споживання (ініціювання, планування, реалізації, експлуатації та ліквідації) (Міжнародне логістичне товариство (Society of Logistics Engineers – SOLE)).

Усі ці трактування можна поділити на дві групи.

У першій групі логістику визначають як напрям господарської діяльності, що полягає в управлінні матеріальними потоками у сферах виробництва й обігу. При цьому основними операціями, які забезпечують фізичне просування матеріального потоку, є завантаження, транспортування, розвантаження, складування, комплектування замовлень, збирання та оброблення необхідної для руху матеріального потоку інформації тощо. Комплекс таких операцій утворює сферу логістики. Тобто логістика – це теорія і практика управління матеріальними і пов’язаними з ними інформаційними потоками.

Друга група трактувань розглядає логістику як міждисциплінарний науковий напрям, безпосередньо пов’язаний з пошуком нових можливостей підвищення ефективності просування матеріальних потоків. Із цією метою сфера логістики включає також аналіз кон’юнктури ринку, координацію попиту і пропозиції, узгодження інтересів усіх учасників процесу просування матеріальних потоків, тобто охоплює низку нематеріальних операцій.

Загальним для всіх фахівців із логістики є системний розгляд виробничих процесів та їх транспортно-складського забезпечення з урахуванням сфери товарообороту.

 

Питання 2. Предмет, об’єкт, мета, завдання та функції логістики

Логістику як науку використовують у виробництві, просуванні, розподілі та споживанні товарів. Але найбільшого ефекту досягають у разі її комплексного застосування всіма учасниками процесу товароруху.

  Головна ідея логістики полягає в організації переміщення матеріалів та інформації вздовж усього ланцюга від виробника до споживача у межах єдиного потокового процесу.

Ускладнення   виробництва   і   загострення   конкуренції в сучасних економічних умовах потребують чіткішого взаємозв’язку логістики із стратегічною метою фірми, а також активізації ролі логістики у підвищенні її гнучкості і здатності швидко реагувати на ринкові зміни. Логістика зорієнтована на використання синергетичних залежностей та ефектів, передбачає оптимізацію роботи системи, спрямована на мінімізацію сукупних витрат у процесі руху матеріальних та інформаційних ресурсів, починаючи з вибору постачальника і закінчуючи доставкою і післяпродажним обслуговуванням.

Предметом логістики є процеси, пов’язані зі зміною параметрів розміщення, часу, форми матеріальних і супровідних потоків на підприємствах, а об’єктом – логістичні потоки.

Мета сучасної логістики:

·      своєчасне постачання матеріалів відповідної кількості, якості й асортименту до місця їх споживання;

·      зміна запасів матеріалів згідно з інформацією про наявну можливість їх швидкого придбання;

·      узгодження політики продажу товарів із політикою їх виробництва;

·      зменшення оптимального розміру партії постачань та обробки;

·      виконання усіх замовлень із найвищою якістю та у стислі строки.

Отже, головною метою логістики є забезпечення споживачів необхідною продукцією з мінімальними витратами і досягнення найбільшого прибутку для фірми.

Головна мета логістики конкретизується у її завданнях.

За ступенем значущості їх ділять на три групи: глобальні; загальні; часткові (локальні).

Глобальним (головним) завданням у логістиці є досягнення максимального ефекту за мінімальних витрат в умовах нестабільної обстановки на ринку.

До загальних завдань логістики належать: контроль руху матеріальних, інформаційних і фінансових потоків; прогнозування обсягів виробництва; складування; розподіл транспортних засобів; організація і надання сервісних послуг тощо.

Локальні (часткові) завдання у логістиці більш вузькі: створення мінімальних запасів; максимальне скорочення часу зберігання продукції у запасах; скорочення часу перевезень продукції тощо.

Основними функціями логістики є:

·     інтеграційна, що передбачає створення інтегрованих організаційних та інформаційно-регуляційних систем, які гарантують і стимулюють реалізацію визначеної мети, поєднують логістичні дії з іншими функціями підприємства у внутрішніх сферах його діяльності (у субсистемах постачання, виробництва, збуту), на рівні суміжних логістичних субсистем (постачання і виробництва, виробництва і збуту, збуту і постачання), у межах логістичних процесів і сфер на рівні підприємства, в ієрархічному виконанні (формування логістичного менеджменту), між підприємствами у формі інтегрованих систем постачальників та отримувачів (формування комерційних зв’язків підприємства із постачальниками і клієнтами);

· координаційна, яка передбачає узгодження діяльності різних ланок виробничого і збутового процесів;

· регулювальна, що передбачає управління запасами, складськими процесами, оперативне управління виробництвом тощо;

·     контрольна, пов’язана зі збиранням, обробленням, вивченням та оцінюванням інформації про дотримання вимог програм, планів, договорів, угод із постачальниками матеріальних ресурсів і потреб кінцевих споживачів;

· планувальна, спрямована на розроблення взаємопов’язаних планів оброблення матеріальних потоків усередині підприємства та за його межами, визначення обсягів і напрямів матеріальних потоків, прогноз потреби в матеріальних ресурсах, перевезеннях тощо;

· обслуговувальна, яка передбачає визначення номенклатури послуг, їх обсягів, оцінку якості наданих послуг тощо.

 

Питання 3. Види логістики. Основні логістичні функції.

 

Логістика як наука управління матеріальними, інформаційними та іншими потоками включає в коло своїх інтересів значну частину економічного життя суспільства. Тому для формалізації наукових досліджень і практичних розробок її поділяють на декілька видів (напрямів):

1.     За масштабами розроблюваних проблем:

·    макрологістика – досліджує процеси, що відбуваються на регіональному,   міжрегіональному,   загальнонаціональному і міждержавному рівнях;

· мікрологістика – займається комплексом питань управління матеріальними, інформаційними та іншими потоками, ґрунтуючись на інтересах окремого підприємства або корпоративної групи підприємств, об’єднаних загальною метою щодо оптимізації господарських зв’язків.

2.  За характером управління:

· зовнішня логістика – займається регулюванням потокових процесів, що виходять за межі діяльності, але перебувають у сфері впливу суб’єкта господарювання;

· внутрішня логістика – спрямована на координацію і вдосконалення господарської діяльності, пов’язаної з управлінням потоковими процесами в межах підприємства або корпоративної групи підприємств.

3.  За характером господарської діяльності:

·     закупівельна;

·     виробнича;

·    збутова (маркетингова або розподільча);

·     транспортна;

·     складська;

·     логістика запасів;

·     інформаційна логістика.

Логістична функція (логістична активність) – укрупнена група логістичних операцій, спрямованих на реалізацію мети системи (транспортування, складування, управління замовленнями, пакування, управління запасами тощо).

Важливе місце у системі збуту товарів посідають такі логістичні функції:

·     формування, розвиток, коригування та раціоналізація господарських зв’язків щодо постачання товарів і надання послуг;

·     визначення обсягів і напрямів матеріальних потоків;

·     прогнозування потреби у перевезеннях;

·     визначення послідовності просування товарів через місця складування, оптимального коефіцієнта складської ланковості під час організації товаропросування;

·     розвиток, розміщення та організація складського господарства;

·     управління запасами у сфері обігу;

·     перевезення і всі необхідні операції на шляху вантажів до пунктів призначення;

·     виконання операцій, що передують перевезенню товарів і завершують його (пакування, маркування, підготовка до навантаження, вантажно-розвантажувальні роботи);

·     управління складськими операціями тощо.

Значення цих функцій зростає у міру того, як збільшується відстань між виробником і споживачем.

 

Питання 4. Характеристика основних принципів логістики. Сім правил логістики

Початковими принципами, на основі яких будуються і функціонують логістичні системи, є такі:

·    системність – передбачає організацію і проведення закупівель, виробництва, збуту і транспортування як єдиного технологічного процесу. Це основний конструктивний принцип, на якому ґрунтується управління матеріальними потоками;

·    зворотний зв’язок – передбачає, що мета і завдання логістичної системи визначаються вимогами ринку, відповідно до яких встановлюють масштаби й асортимент продукції, формують замовлення на матеріали, визначають величину поточного і необхідного запасів тощо;

·    оптимальність – досягнення такої узгодженості стадій руху товару і дій учасників, яка забезпечує найбільшу ефективність функціонування підприємства як цілісної виробничо-збутової системи;

· гнучкість – висока здатність логістичної системи пристосовуватися до умов функціонування і специфічних запитів споживачів;

·      надійність постачань – передбачає створення організаційно-економічних умов для забезпечення безперебійного постачання товарів за графіком;

· комп’ютеризація – прагнення максимально автоматизувати всі логістичні функції і процес руху товарів загалом для ефективного контролю їх пересування.

 Діяльність у галузі логістики має кінцеву мету,  яка отримала назву комплекс логістики, або сім правил логістики «7R» (від англ. right – правильний).

1R (right product) – потрібний товар (продукт);

2R (right quality) – необхідної якості;

3R (right quantity) – у необхідній кількості;

4R (right time) – у потрібний час;

5R (right place) – у потрібному місці;

6R (right customer) – відповідному споживачеві;

7R (right costs) – з оптимальним рівнем витрат.

 

Мету логістичної діяльності вважають досягнутою, коли виконано ці сім умов, тобто потрібний продукт необхідної якості у необхідній кількості доставлено в потрібне місце з мінімальними витратами.

Останнім часом почали говорити про «8R» логістики, маючи на увазі персоніфікацію, тобто індивідуальність кожного замовлення.

5. Форми логістичних утворень

 Логістичний ланцюжок – шлях руху товарного та інформаційного потоку від постачальника до споживача.

Логістичний ланцюжок поділяється основні компоненти: зовнішню логістику (власне виробництво), внутрішню (внутрішньо-виробничу) логістику, збут продукції та сервісне обслуговування споживачів чи замовників. Форми логістичних ланцюжків залежать від схем організації вантажопотоків, від розмірів підприємств, концепції управління, матеріаломісткості продук­ції та галузі економіки.

Основні показники функціонування логістичного ланцюжка:

1) частота оборотності всіх запасів (співвідношення відхилення розміру товарообороту до обсягу складських запасів);

2) загальні витрати на матеріально-технічне забезпечення, що припадають на одиницю товарообороту;

3) ступінь готовності постачальника (частка від поділу обсягу потреб, що задовольняються у визначений строк, на загальний обсяг потреб);

 4) витрати на логістику (частка від загальних витрат);

5) швидкість обороту матеріальних ресурсів для окремих складів;

 6) витрати на відправлену одиницю продукції;

7) витрати на тонно-кілометр вантажів, що перевозяться;

 8) завантаження складу та парку транспортних засобів;

9) ступінь ризику, пов’язаного зі складуванням запасів.

Під каналами товароруху можна розуміти напрями, шляхи та порядок просування товарів.

При організації відповідного каналу товароруху забезпечуються:

 1) дослідження ринку (збір інформації для планування та оптимізації товарообміну);

2) стимулювання збуту (створення та поширення інформації про товар);

3) встановлення контактів (налагодження та підтримка зв’язку з постійними покупцями);

4) при­стосування товару (налаштування під вимоги покупців);

 5) проведення переговорів (узгодження цінової, закупівельної та сервісної політики);

6) організація товароруху (транспортування та складування товару);

 7) фінансування витрат на просування товару;

8) страхування ризиків (оптимізація рівня відповідальності за  функціонування каналу).

Рівні каналів товароруху передбачають певну структуру логістичного ланцюжка.

Канал нульового рівня складається з виробника, який продає товар безпосередньо споживачу:  Виробник         →      Споживач

 Однорівневий канал включає в себе одного посередника. На спо­живчих ринках цим посередником є роздрібний торговець, а на ринках товарів промислового призначення (агент зі збуту чи брокер):

 Виробник →     Роздрібний торговець           →    Споживач

Дворівневий канал складається з двох посередників. На споживчих ринках такими посередниками стають оптовий та роздріб­ний торговці, на ринках виробничого призначення (промислові дистриб’ютори та дилери).

 

Виробник →     Оптовик →  Роздрібний торговець     →Споживач

 Трирівневий канал має трьох посередників.

 Виробник → Оптовик → Дрібнооптовий торговець →Роздрібний торговець        →  Споживач

 Логістична система – система управління діяльністю різних служб (підрозділів) підприємства у галузі організації руху товарно-матеріального потоку.

Мета логістичної системи – доставка у задане місце необхідної кількості та асортименту товарів та виробів, максимально підготованих до виробничого чи особистого споживання при заданому рівні витрат.

Логістична система має підсистеми: функціональні (закупівельна, виробнича, розподільча), забезпечуючі (інформаційну, правову, кадрову).

З метою додержання графіку постачання (постачання «точно у строк») логістичні системи мають оптимізувати матеріальні потоки, забезпечити комплекс заходів з раціоналізацією тари та пакування, уніфікацією вантажних одиниць, у то­му числі пакетизацією та контейнеризацією перевезень, налагоденням ефективної системи складування, оптимізацією кількості замовлень та рівня запасів, плануванням найвигідніших маршрутів переміщення вантажів на складських об’єктах підприємств та за їх межами на магістральному транспорті.

 В залежності від логістичного ланцюжка логістична система може бути: з прямими зв’язками (матеріальний потік доводиться до споживача без участі посередників на основі прямих господарських зв’язків), ешелонованованою (матеріальний потік на шляху від виробника до споживача проходить принаймні через одного посередника).

В залежності від подання матеріалів до місця виробництва логістична система може бути:

штовхаюча (подача матеріалів до місця обробки згідно з затвердженим графіком),

тягнуча (матеріали до місця обробки надходять згідно з замовленнями виробничих ланок).

Дотримання стандартів обслуговування є показником ефективності функціонування логістичної системи. Визначення стандартів здійснюється через аналіз та встановлення певних параметрів: структура замовлень і її зміна, організація отримання замовлень, види інформаційних потоків, види матеріальних та транспортних потоків, переробка та зберігання вантажів, тенден­ції ринкового попиту і сервісних потреб споживачів.