8. Складська логістика

  

Лекція 8. Складська логістика

 Питання 1. Логістична організація складських процесів

Складська логістика – сфера логістики, що розробляє методи організації складського господарства, системи закупівель, приймання, розміщення, обліку товарів та управління запасами з метою мінімізації витрат, пов’язаних зі складуванням і переробкою товарів.

Під складським господарством розуміють таку сукупність:

·     склад (складські приміщення і складські території);

· системи навантаження, розвантаження (навантажувально-розвантажувальне обладнання, автомобільні та залізничні рампи тощо); внутрішні транспортні системи (конвеєри, авто- й електронавантажувачі, візки, вагонетки тощо);

·     системи переробки вантажів (штрих-кодування, лінії пакетування і пакування, сортування, формування замовлень);
·    системи зберігання вантажів (стелажі, ємності, піддони, спеціальне обладнання для збереження якості вантажів);

·     складський облік вантажів (ручний та автоматизований/комп’ютеризований).

Створення розвиненого та ефективного складського господарства на базі логістичного підходу має на меті:

1. забезпечення ритмічності, організованості й оперативної взаємодії виробничих і транспортних підрозділів;
2. забезпечення зберігання і збереження якості матеріальних цінностей;
3.   
   
   раціональне використання площ;
4. накопичення товарів та організація їх розподілу;
5.    нівелювання нерівномірності зовнішніх поставок;
6. зменшення транспортних витрат, транспортних засобів, забезпечення гнучкості у виборі транспорту тощо.

Відповідно до поставленої мети основними завданнями складської логістики є:

•   розміщення мережі складів на полігоні обслуговування;
•   складування і підготовка вантажів до поставок;
•   управління товарними запасами;
•   організація складських поставок.

Служба продаж на складі передбачає організацію продажу товарів безпосередньо зі складу. Здійснюється пошук клієнтів, які закупають товари на складі та власним або орендованим транспортом транспортом забезпечують перевезення вантажу до місця споживання.

Склади заготівельної логістики спеціалізуються на збереженні сировини, матеріалів, комплектуючих виробів та іншої продукції виробничого призначення.

Склади розподільчої логістики призначені для підтримання безперервності руху товарів зі сфери виробництва у сферу споживання. Основне їх призначення — безперервне забезпечення споживачів, у тому числі роздрібної мережі.

Склади готової продукції і розподільчі склади виробників у різних регіонах збуту (центральні і регіональні склади) обробляють тарні та штучні вантажі відносно однорідної продукції у межах асортиментного переліку одного виробника із швидким обігом реалізації великими партіями.

Склади оптової торгівлі споживчими товарами в основному забезпечують дрібних споживачів і роздрібну мережу. Такі склади концентрують залишки вантажу широкої номенклатури і нерівномірного обігу (іноді сезон­ного попиту) товару, що реалізується різними партіями.

Склади роздрібної торгівлі забезпечують роздрібні торговельні мережі, об’єднані зі складом в організаційно-господарську одиницю. На них зберігається товар з дуже великим асортиментом партій, щоб постійно підтримувати в магазинах широкий асортимент товару. Реалізація зі складу здійснюється дрібними партіями з частим постачанням.

Склади транспортних організацій створюються для тимчасового складування. Це склади залізничних станцій, вантажні термінали автотранспорту, морських і річкових портів, термінали повітряного транспорту. За характером виконуваних операцій вантажопереробки їх відносять до транзитно-перевалювальних. Термін зберігання вантажів зведений до мінімуму. Вантажі постачаються і відправляються великими партіями, при цьому вантажна одиниця, що постачається (піддон або контейнер), на складі не розформовується.

Функціонально склади поділяються на:

1) сортувально-розподільчі (приймання товарів від місцевих та позамісцевих постачальників, а також їх сортування, комплектування партій товарів відповідно до замовлень роздрібних торговельних організацій);

2) транзитно-перевалочні (переправлення товарів з районів виробництва до пунктів споживання різними видами транспорту, виконують роль перевалочних пунктів, забезпечуючи вивантаження товарів, що прибули на одному з видів транспорту, приймання їх за масою та кількістю місць, сортування згідно з місцем призначення та навантаження на інший вид транспорту);

3) накопичувальні (для сезонного та тривалого зберігання товарів).

 
Залежно від товарної специфікації, обумовленої асортиментом товарів, які підлягають зберіганню, розрізняють універсальні, спеціалізовані, неспеціалізовані склади та склади змішаного зберігання.

Універсальні склади використовуються для зберігання й складської обробки однієї з груп товарів.

Спеціалізовані склади використовують для зберігання товарів одного виду, як правило, простого асортименту, але таких, які вимагають особливого режиму зберігання.

Неспеціалізовані склади призначені для зберігання й проведення різних технологічних операцій з кількома групами товарів, не пов’язаних між собою єдністю споживчого призначення (склади гастрономічних, м’ясних, рибних та інших товарів).

На складах змішаного зберігання складські операції виконують з основними видами продовольчих та непродовольчих товарів.

Складування та переробка вантажів забезпечується розміщенням та збереженням матеріальних ресурсів, використанням відповідного обладнання, машин та механізмів.

При розміщенні матеріальних ресурсів враховують їх розміри, сорти, місця зберігання, рівномірність оберненості кожного виду матеріалу, забезпечення поточного переміщення.

Розрізняють декілька способів розміщення матеріалів у складському приміщенні. Частіше використовують сортовий (номенклатурний) порядок розміщення матеріальних ресурсів на місцях зберігання. При такому розміщенні кожному найменуванню, марці, сорту, розміру товару відводиться певне місце збереження. Потрібно, щоб кожне місце збереження було забезпечене спеціальним паспортом (ярликом), в якому вказувалось би найменування товару, марка, сорт, розмір. На складах з великим асортиментом матеріалів місця збереження маркірують привласненням номера або літери. Індекси, котрими позначені місця зберігання, привласнюють розміщеним на цих місцях матеріалам і вказують їх у картках складського обліку.

За ознаками виробничого виготовлення або споживання розміщують згідно з партійністю і комплектністю.

При партійному розміщенні вантажі зберігаються окремо партіями, що постачаються, з окремим оформленням кожної партії, котра складається з матеріалів з індивідуальними відмінностями якості (метали різних плавок, цемент різних марок та ін.).

При комплектному способі зберігання матеріали зберігаються в одному місці або в суміжних осередках різних найменувань, роз­мірів, сортів, що складають комплект одночасно споживуваних у виробництві матеріалів.

За характером заповнення складського об’єму розрізняють підлоговий, підвісний та комбінований спосіб зберігання.

Вибір того чи іншого способу розміщення вантажів при зберіганні здійснюється з урахуванням окремих факторів, найважливішими з котрих є фізико-хімічні параметри, ступінь масовості вантажів і механізованої її переробки, вимоги до техніки безпеки.

Штабельне зберігання здійснюється, коли потрібно зберігати затарені або штучні товари. При цьому формують штабель з урахуванням тиску, котре створюють верхні матеріали. Цей спосіб оптимальний при зберіганні вантажів великих кількостей і невеликої номенклатури.

Перевага штабельного зберігання в максимальному використанні площ та об’ємів. Крім цього, цей вид зберігання спрощує облік матеріалів та контроль за їх рухом.

Недолік у тому, що він може використовуватись тільки при обмеженні номенклатури вантажів, а також у незручності виймання їх зі штабеля і неможливості автоматизації складських процесів.

Стелажне зберігання — найбільш часто використовуваний спосіб для багатономенклатурних вантажів. Він забезпечує механізацію та автоматизацію складських процесів. Його недоліком можна вважати недостатнє використання складських площ та об’ємів складу, потреба у стелажах та в більш складному підйомно-транспортному обладнанні.

Обладнання для зберігання різних матеріальних цінностей залежно від їх фізико-хімічних властивостей можна розподілити на три основні групи: обладнання для зберігання штучних та затарених матеріалів (металу, інструменту, різних виробів), обладнання для зберігання сипких матеріалів (цементу, вугілля, алебастру), обладнання для зберігання нафтопродуктів та інших рідин (бензину, керосину, дизельного палива). Обладнання для зберігання штучних й затарених матеріалів та виробів включає різні типи універсальних і спеціалізованих стелажів.

Стелажі являють собою металоконструкцію із сортового прокату чи гнучких профілів різного перетину, що створюють осередки для зберігання вантажу.

Стелажі можуть виготовлятися з дерева, з великорозмірних, схожих на літери Г та Т, залізобетонних елементів. Залежно від конструкції опірних поверхонь для вантажу розрізняють стелажі поличні та безполичні, каркасні, консольні, пірамідальні, стоякові.

На поличних стелажах вантаж зберігається у пакетованому вигляді, як правило, на пласких стандартних піддонах.

Безполичні та каркасні стелажі експлуатуються у комплекті зі спеціальною складською ящиковою тарою, в яку спочатку вкладається продукція, що надійшла до складу. Ці види стелажів використовуються для зберігання широкої номенклатури продукції виробничо-технічного призначення.

Стоякові стелажі використовуються для зберігання сортового металу, труб одного таромаркорозміру, круглого лісу.

Для зберігання металопрокату та труб використовуються також консольні стелажі (однобічні та двобічні), на яких продукція укладається в спеціальних металевих піддонах (касетах) довжиною до 6 м.

Для зберігання продукції спеціального виду, наприклад, барабанів з кабелем, використовуються пірамідальні стелажі.

Значного поширення набули автоматизовані елеваторні стелажі, призначені для зберігання та зручності комплектування дрібноштучних вантажів широкої номенклатури.

На складах використовуються вантажні піддони різних конструкцій (розбірні та нерозбірні).

Залежно від будови піддони поділяються на три групи: 

пласкі — без надбудов над верхньою площиною настилу, 

стоякові — з постійними чи зйомними стояками, 

ящикові — з постійними, зйомними чи відкидними стояками. 

Виготовляються піддони з дерева, металу, пластмаси, пресованого паперу. Існують також комбіновані піддони (дерев’яно-металеві).

Для зберігання різних сипких матеріалів використовують бункери, засіки, траншеї, естакади.

Бункери — ємкості різної форми: круглі, прямокутні, конічні, які зверху мають завантажувальний, а знизу розвантажувальний отвори з механічним затвором. Затвор може бути зв’язаний з автоматичним дозатвором та ваговим пристроєм, що дає змогу відпускати споживачеві ту чи іншу порцію металу. Бункери можуть бути металевими, залізобетонними та вироблятися з інших матеріалів (дерев’яні з металевим каркасом), а за видом установки — надземні, підземні та напівзаземлені.

Для зберігання нафтопродуктів на складах використовуються резервуари та дрібна тара (бочки, бідони тощо).

Резервуари бувають металеві та неметалеві (залізобетонні, бетонні, цегляні). За формою металеві резервуари бувають циліндричними (вертикальними та горизонтальними), квадратними, прямокутними, краплевидними, сферичними та ін. За способом встановлення резервуари поділяються на наземні, напівпідземні та підземні.

Обладнання, котре використовують у складських комплексах, поділяється на окремі категорії і види, поєднується в групи за продуктивністю, напрямом і характером переміщення вантажів, видом рухомої сили і типом конструкції.

Підйомно-транспортні машини поділяються на машини періодичної і безперервної дії. Крім, того існують ще і спеціальні допоміжні пристрої і машини, котрі використовують тільки для виробництва вантажних або розвантажувальних робіт.

Машини періодичної дії використовують при переміщенні різних видів матеріалів, як правило, окремими порціями. Для них характерна циклічність процесу. Крім того, за характером роботи, машини періодичної і безперервної дії поділяються також залежно від напрямків переміщення по спеціальних допоміжних пристроях, які використовуються при вантажно-розвантажувальних роботах, слід віднести розвантажувальні склади, напівбункери і бункерні пристрої, вагоноперекидачі та ін.

Для горизонтального і ледь нахиленого переміщення різних матеріалів і виробів на складах використовують ручні та механічні візки, різні конвеєри та ін.

Ручні візки можуть бути різних типів. Їх застосовують для переміщення різних матеріалів. Так, одноколісні і двоколісні візки використовують для перевезення матеріалів малої ваги.

Для переміщення матеріалів на складі застосовують спеціальний вантажний візок, котрий складається з вантажної рами, вісі, двох колес. Його вантажопідйомність — 250 кг, власна вага — 30 кг. Зручні для використання на складах вантажні візки з вилочним захватом, котрі виробляють разом з піддоном або іншою виробничою тарою. Захвати скорочують час вантажно-розванта­жувальних робіт і знижують їх трудомісткість.

Для вантажно-розвантажувальних і транспортних робіт на скла­дах і базах можуть бути застосовані візки з крановим обладнанням. Переміщення цього візка може здійснюватись як вручну, так і за допомогою тягача з буксирним пристроєм. Вантажопідйомність візка-крана — 500—1000 кг, власна вага — 170—250 кг.

Крім перелічених видів візків, увагу привертають самохідні візки. Існує два їх типи: електровізки та автовізки.

Вирізняють електровізки чотирьох груп:

а) з підйомною платформою або з підйомними вилами;

б) з підйомною платформою або вилами, котрими управляють з візка;

в) з підйомною платформою;

г) великовантажні спеціальні.

Електровізки з підйомною платформою або вилами використовують при транспортуванні вантажів на піддонах або в контейнерах, а з непідйомною платформою — тільки для транспортування вантажу. Вони зручні в експлуатації, придатні для використання у приміщенні і на відкритому просторі, мають хорошу прохідність, невеликі габарити.

Автовізки можна використовувати без обмеження часу, вони мають велику прохідність, невеликі габарити. Недолік: забруднює приміщення газом, тому в закритих складах їх не використовують. Вантажопідйомність візка — 1- 5 т.

Окрім візків, на складах широко використовують різні види конвеєрів.

Стрічкові конвеєри призначені для переміщення сипких та штучних матеріалів по горизонтальних та нахилених площинах. Серед них вирізняють стаціонарні і рухомі.

Пластинчасті конвеєри використовуються для переміщення сипких і штучних матеріалів за умови, що вони великих розмірів і мають значну вагу, а також гострогранних матеріалів і різних гарячих виробів (відливок, паковок та ін.). Найчастіше ці конвеєри проходять крізь сушильні камери і печі, де вироби на ходу відповідно обробляють. Рухомі пластинчасті конвеєри широко використовують на складах для переміщення штучних і затарених матеріалів.

Гвинтові конвеєри призначені для горизонтального та нахиленого переміщення різних сипких матеріалів. Вони мають невеликі розміри, безпечні в обслуговуванні. Їх недолік — можливе дрібнення переміщуваних матеріалів та великі витрати електроенергії.

Ланцюжкові конвеєри використовують при горизонтальних та нахилених переміщеннях в основному для довгомірних лісоматеріалів, а також при штабелюванні.

Для вертикального переміщення матеріалів на складі застосовують штабелеукладальники, котрі дають змогу механізувати й автоматизувати роботи з переміщення матеріалів, а також різні види підйомників.

Електроштабелери — машини наземного транспорту, які служать в основному для укладання або виїмки тарно-штучних вантажів з штабелів та стелажів у складах з невеликими проходами та проїздами. Незначна вага штабелерів дає можливість використовувати їх на роботах у багатоповерхових складах.

Вантажні підйомники-ліфти призначені для вертикального переміщення вантажів у багатоповерхових складах. 

Ковшові підйомники — це вантажопідйомні машини для переміщення сипких матеріалів та грудками по вертикальному і нахиленому напрямах у спеціальному саморозвантажуючому ковші. Вони можуть бути стаціонарними і рухомими. Широко використовуються на складах вугілля, різних будівельних матеріалів та ін. Їх можна рекомендувати при під’ємі грудкових і сипких матеріалів на велику висоту, при необхідності одночасного піднімання двох (і більше) різних сортів матеріалів у визначених пропорціях, при підніманні грудкових та сипких матеріалів з підвищеною температурою. Для вертикального і різко нахиленого переміщення різного виду сипких, штучних та затарених матеріалів використовують ковшові, поличні та люлечні елеватори. Вони можуть бути стаціонарними та рухомими.

До машин та пристроїв, призначених для змішаного переміщення палива і різного роду матеріалів та виробів, відносять лебідки, різного виду електро- та автонавантажувачі, крани та підвісні дороги.

Лебідки призначені для піднімання, опускання та переміщення різних вантажів. Вони можуть бути ручні та механічні, а також закріплені на фундаменті, переносні, закріплені на стіні і рухомі пристрої.

Для підйомно-транспортних машин розрізняють технічну норму продуктивності, виробничу норму вироблення і фактичне вироблення. Технічна норма вказує на проектну (транспортну) продуктивність машини при її повному завантаженні і правильній організації робіт. З удосконаленням техніки і методів організації робіт технічна норма перевіряється та підвищується.

Питання 2. Організація логістичного процесу на складі. Оцінка роботи складів

    Будь-який склад обробляє три види матеріальних потоків: вхідний, вихідний, внутрішній.

Вхідний потік потребує розвантаження транспорту, перевірки кількості і якості вантажу, що прибуває.

Вихідний потік потребує перевірки кількості і якості вантажу, що його відправляють, навантаження транспорту.

Внутрішній – необхідно переміщувати вантажі всередині складу.

Перетворення матеріальних потоків відбувається шляхом розформування одних вантажних одиниць (вантажна одиниця – певна кількість вантажів, яку навантажують, транспортують, розвантажують і зберігають як єдину масу) і формування інших.

Тобто необхідно розпаковувати, комплектувати нові вантажні одиниці, пакувати і перетаровувати їх.

Отже, складська логістика охоплює всі основні функціональні сфери, що пов’язані з організацією руху матеріальних потоків на мікрорівні.

 Тому логістичний процес на складах набагато ширший, ніж просто технологічний процес переробки вантажів. Загалом комплекс логістичних операцій відбувається у такій послідовності:

Розвантаження – логістична операція, що полягає у вивільненні транспортного засобу від вантажу.

Відповідно, протилежна операція: завантаження – поєднує подавання, орієнтування й укладання вантажу у транспортний засіб.

Організація і технологія виконання навантажувально-розвантажувальних робіт на складі залежать від виду вантажу, типу транспортного засобу і наявності на складі засобів механізації.

Під час приймання вантажів за кількістю і якістю зіставляють фактичні параметри вантажу, що надійшов, із да- ними, зазначеними у товаросупровідних документах. На цьому етапі відбувається документальне оформлення вантажу, що наді- йшов, через внутрішню інформаційну систему складу.

Внутрішньоскладське транспортування – це переміщення вантажу між різними зонами і дільницями складу. Цю операцію виконують за допомогою різних видів підйомно-транспортного обладнання.

Основним принципом операцій розміщення й укладання товарів на зберігання є раціональне використання площ та об’ємів складу з урахуванням специфіки конкретного способу складування (стелажного або штабельного).

Під час зберігання потрібно систематично контролювати дотримання відповідного режиму температури і вологості. Беруть до уваги також строки придатності окремих вантажів (з урахуванням норми втрат), попит на них, контролюють якість товарів, що зберігаються, рівень, структуру і рух наявних на складі запасів.

Відбирають товари із місць зберігання на підставі замовлень клієнтів складу. Цю операцію можуть виконувати із різним рівнем механізації й у два основних способи: відбирають цілий вантажний пакет або частину пакета без зняття піддона.

Комплектація замовлень – підготовка товарів до відправлення клієнтам. Ця операція включає підбір товарів для окремих клієнтів відповідно до поданих ними замовлень, укладання товарів у тару або на товароносій, документальне оформлення замовлення, об’єднання замовлень клієнтів у партію відправки й виписування транспортних накладних.

Транспортувати й експедирувати замовлення склад може своїми силами (централізована доставка), або це робить замовник (самовивіз). У процесі транспортування можуть збирати і доставляти порожні товароносії (піддони, контейнери, зворотну тару).

Крім виконання перелічених операцій, оптові підприємства надають широкий спектр послуг.

Усі зони і служби складу функціонально пов’язує та забезпечує управління рухом потоків інформаційне обслуговування складу. Воно включає оброблення вхідної документації, оформлення замовлень постачальникам, управління прийманням і відправкою товарів, контроль наявності товарів на складі, приймання замовлень клієнтів, оформлення відправної документації, підбір партій відвантаження, розроблення раціональних графіків і маршрутів доставки товарів, оброблення рахунків клієнтів, обмін внутрішньою інформацією, формування, оброблення і зберігання статистичної інформації.

Роботу складів оцінюють, а також вибирають найбільш вигідний варіант для тих, що будуються і реконструюються, за такими групами техніко-економічних показників:

–  інтенсивність роботи;

–  ефективність використання площі;

–  механізації складських робіт.

Показники інтенсивності роботи складів включають складський товарообіг і вантажообіг, а також оборотність матеріалів.

Складський товарообіг характеризує кількість реалізованої продукції за відповідний період (місяць, квартал, рік) окремими складами підприємства, торговельно-посередницьких організацій тощо.

Складський вантажообіг – натуральний показник, що характеризує обсяг роботи складів. Обчислюють кількістю відпущених (відправлених) матеріалів протягом певного часу (односторонній вантажообіг).

Вантажопотік – кількість вантажів, що проходять через ділянку за одиницю часу.

Вантажопереробка –

кількість перевантажень на шляху переміщення вантажу. Відношення вантажопереробки до вантажообігу складу становить коефіцієнт переробки, який може перевищувати вантажопотік у 2–5 разів. Зниження коефіцієнта вантажопереробки свідчить про поліпшення технології переробки вантажів і впровадження на складі комплексної механізації й автоматизації.

Коефіцієнт оборотності матеріалів – це відношення річного (піврічного, квартального) обороту матеріалів до середнього його залишку на складі за той самий період.

Коефіцієнт нерівномірності К_н надходження (відвантаження) вантажів зі складу – відношення максимального надходження (відвантаження) вантажів за конкретний період часу до середнього надходження (відвантаження). Нерівномірність надходження (відвантаження) вантажів істотно впливає на розміри приймальних (відпускних) майданчиків і роботу підйомно-транспортних механізмів.

Показниками ефективності використання площі складу є:

–  коефіцієнт використання складської площі;

–  коефіцієнт використання об’єму складу;

–  питоме середнє навантаження на 1 м² корисної площі;

–  вантажонапруженість.

Рівень механізації складських робіт визначають за такими показниками:

·      ступінь охоплення робітників механізованою працею: визначається відношенням числа робітників, які виконують роботу механізованим способом, до загального числа робітників, зайнятих на складських роботах;

·      рівень механізації складських робіт – відношення обсягу механізованих робіт до обсягу виконаних робіт;

· обсяг механізованих робіт визначають як добуток вантажопотоку, що переробляють механізми, і кількості перевалок вантажів механізмами.

 

Питання 3. Логістичний сервіс. Організація та види логістичних послуг

В умовах «ринку покупця» продавець змушений орієнтуватися на купівельний попит, який до того ж не обмежується попитом на товар. Покупець диктує свої умови й щодо складу і якості послуг, що надають йому в процесі постачання товару.

Послуга в загальному розумінні означає певну дію, що приносить користь, допомогу іншому. Надання послуг називається сервісом.

Природа логістичної діяльності передбачає можливість надання споживачеві матеріального потоку різноманітних логістичних послуг.

Логістичний сервіс нерозривно пов’язаний із розподілом і являє собою комплекс послуг, що їх надають у процесі постачання товарів.

Об’єктом логістичного сервісу є споживачі матеріального потоку. Логістичний сервіс надає або постачальник, або експедиторська фірма, яка спеціалізується на логістичному обслуговуванні.

Усі роботи у сфері логістичного обслуговування можна поділити на три групи:

1)    передпродажні, тобто формування системи логістичного обслуговування (визначення політики фірми у сфері надання послуг, їх планування);

2)    надання логістичних послуг у процесі продажу товарів:

·       наявність товарних запасів на складі;

·  виконання замовлення, в тому числі підбір асортименту, пакування, формування вантажних одиниць та інші операції;

·       забезпечення надійності доставки;

·    надання інформації про проходження вантажів;

3)    післяпродажний логістичний сервіс – гарантійне обслуговування, зобов’язання щодо розгляду претензій покупців, обмін тощо.

Вибираючи постачальника, споживач бере до уваги його можливості у сфері логістичного сервісу. Тобто конкурентоспроможність постачальника залежить від асортименту і якості пропонованих ним послуг. З другого боку, розширення сфери послуг зумовлює додаткові витрати.

Широка номенклатура логістичних послуг і значний діапазон, у якому може змінюватися їх якість, вплив послуг на конкурентоспроможність фірми і величину витрат, а також низка інших факторів зумовлюють необхідність для фірми мати точно визначену стратегію в області логістичного обслуговування споживачів.

Послідовність дій для формування системи логістичного сервісу:

1)   сегментація споживчого ринку, тобто його поділ на конкретні групи споживачів, кожна з яких може потребувати певних послуг відповідно до особливостей споживання;

2)     визначення переліку найзначущих послуг для покупців;

3)     ранжування послуг, зосередження уваги на найпопулярніших;

4)     визначення стандартів послуг у розмірі окремих сегментів ринку;

5)     оцінка послуг, що надаються, встановлення взаємозв’язку між рівнем сервісу і вартістю послуг, визначення рівня сервісу, необхідного для забезпечення конкурентоспроможності компанії;

6)     встановлення зворотного зв’язку з покупцями для забезпечення відповідності послуг потребам покупців.

Якість логістичного обслуговування оцінюють за певними критеріями.

Надійність поставки – це здатність постачальника дотримувати обумовлені договором терміни поставки у встановлених межах. Надійність постачання визначається надійністю дотримання термінів виконання окремих видів робіт, які включає в себе процес постачання.

Час від отримання замовлення до постачання партії товарів: час оформлення замовлення, час виготовлення (додається до строку постачання, якщо замовлені товари спочат- ку потрібно виготовити), час пакування, час відвантаження; час доставки.

Гнучкість поставки – здатність системи враховувати особливі побажання клієнтів. Це можливість для клієнта змінити форму замовлення, спосіб його передачі, вид тари й упаковки, відкликати заявку на поставку, отримати інформацію про стан замовлення; ставлення до скарг у разі некомплектних постачань.