Тема 3. Методи моделювання логістичних систем
Питання 1. Системний підхід у логістиці
Системний
підхід – це напрям
методології наукового пізнання, що ґрунтується на розгляді об’єктів як систем.
Він дає змогу досліджувати в об’єктах властивості і відносини, що їх складно побачити.
Функціонування реальних логістичних
систем характеризується наявністю складних стохастичних зв’язків як усередині
цих систем, так і в їх відносинах із навколишнім середовищем. За таких умовах
прийняття окремих рішень без урахування загальної мети функціонування системи і
вимог, що до неї висувають, може виявитися недостатнім, а можливо, й помилковим.
Системний підхід – не сувора методологічна концепція. Це свого роду сукупність пізнавальних принципів, дотримання яких дає змогу у певний спосіб зорієнтувати конкретні дослідження.
Приміром, скористаємося
схемою руху цукрового піску від заводу-виробника до магазинів (рис. 1).
Припустімо, що керівництво заводу без узгодження з оптовою і роздрібною ланкою вирішило впровадити потужне устаткування для фасування цукрового піску в паперові пакети. Виникає запитання: як сприйме це нововведення вся товаропровідна система, пристосована до транспортування, зберігання і виконання інших технологічних операцій із цукровим піском, упакованим саме в мішки? Цілком можливо, що в її роботі станеться збій.
Згідно з вимогами
системного підходу рішення про спосіб фасування цукрового піску завод-виробник прийматиме
у взаємозв’язку з іншими рішеннями, спільною метою яких є оптимізація сукупного
матеріального потоку.
Питання 2. Поняття
і властивості логістичної системи
Система (з грец. – ціле,
складене з частин; сполучення) – це множина елементів, які перебувають у
відносинах і зв’язках один з одним, утворюють певну цілісність, єдність.
Логістична
система (ЛС) – це адаптивна система зі зворотним зв’язком, яка
виконує ті чи інші логістичні функції (операції), складається із підсистем і має
розвинені внутрішньосистемні зв’язки та зв’язки із зовнішнім середовищем.
Поняття логістичної системи є одним із базових понять логістики. Як логістичну систему можна розглядати промислове підприємство, територіально-виробничий комплекс, торговельне підприємство тощо.
Метою
логістичної системи є забезпечення необхідного товару
в необхідній кількості й асортименті, заданої якості, у потрібному місці і в
потрібний час, максимально можливого ступеня готовності до виробничого процесу
чи особистого споживання за заданого рівня логістичних витрат.
Будь-яка логістична
система складається із сукупності елементів (ланок), між якими існують певні функціональні
зв’язки і відносини.
Внутрішньосистемні зв’язки є більш міцними, аніж зв’язки із зовнішнім середовищем. Зазвичай вони мають циклічний характер, позаяк відображають послідовність передачі матеріального та інформаційного потоків між ланками відповідного логістичного ланцюга.
Більшості логістичних систем, що реально
функціонують, притаманні такі властивості:
· складність, що означає наявність великої кількості елементів
(ланок), складний характер взаємодії між окремими елементами, складність
функцій, що виконує система, наявність складно організованого управління, вплив
на систему великої кількості стохастичних факторів зовнішнього середовища;
· ієрархічність – підпорядкованість елементів нижчого рівня (порядку, рангу)
елементам вищого рівня у контексті лінійного чи функціонального логістичного управління;
· цілісність – властивість логістичної системи виконувати задану цільову
функцію лише загалом, а не окремими її ланками чи підсистемами;
· структурованість – наявність певної організаційної структури, яка
складається із взаємопов’язаних об’єктів і суб’єктів управління, що реалізують
задану мету;
· рухливість – мінливість параметрів елементів системи під впливом зовнішнього середовища, а також рішень, що приймають учасники логістичного ланцюга;
· унікальність, непередбачуваність і невизначеність поведінки у конкретних
умовах і під впливом зовнішнього середовища;
· адаптивність – здатність системи змінювати свою структуру і вибирати
варіанти поведінки відповідно до нової мети і під впливом зовнішнього
середовища.
Межі логістичної системи визначає цикл обігу засобів виробництва. Спочатку закуповують засоби виробництва, які у вигляді матеріального потоку надходять у логістичну систему. Їх складують, обробляють, знову зберігають. А потім вони йдуть із логістичної системи у споживання в обмін на фінансові ресурси, що надходять до неї. Принцип окреслення меж логістичної системи циклом обігу засобів виробництва дістав назву «сплата грошей – отримання грошей».
Питання 3. Загальна характеристика методів
розв’язання логістичних завдань
Основними методами вирішення наукових і практичних завдань у сфері логістики є:
· системний аналіз;
· теорія дослідження операцій;
· кібернетичний підхід;
· прогностика.
Системний
логістичний аналіз – це сукупність методів і засобів розроблення, прийняття
й обґрунтування рішень під час дослідження, створення та управління логістичними
системами. Логістичні завдання слід розглядати не ізольовано, а в комплексі, у
єдиній системі, з огляду на різноманіття чинників – технічних, технологічних,
економічних, правових, організаційних тощо.
Дослідження операцій – це застосування різних наукових методів, засобів та інструментів для оптимального розв’язання проблем, що трапляються під час виконання операцій системи.
У практиці
досліджень логістичних систем найчастіше як критерій оптимальності приймають:
· або максимум загального прибутку за наявності обмежень на витрати дефіцитних ресурсів;
· або мінімум загальних витрат за тих самих обмежень.
Основним способом дослідження операцій у логістиці є економіко-математичне моделювання. На практиці для дослідження операцій найчастіше вдаються до лінійного і динамічного програмування, теорії ігор, теорії масового обслуговування, теорії прийняття рішень.
Кібернетичний підхід – це
дослідження системи на основі принципів кібернетики, зокрема, шляхом виявлення прямих
і зворотних зв’язків, вивчення процесів управління, розгляду елементів системи як якихось «чорних ящиків» (систем,
у яких досліднику доступна лише їх вхідна та вихідна інформація, а внутрішній устрій
може бути і невідомий).
Прогностика – наука про закони і способи розроблення прогнозів динамічних систем. Прогностика є одним із ключових методів логістики, що покликаний прогнозувати тенденції розвитку різних систем у динаміці, спираючись на науково-обґрунтовані підходи до прийняття рішень. Зокрема, виділяють метод експертних оцінок (базується на суб’єктивній оцінці думок експертів), метод аналізу та прогнозування рядів даних (дослідження й аналіз рядів показників для виявлення залежностей між ними і прогнозування подальших тенденцій розвитку), метод причинно-наслідкового зв’язку.
До широкого застосування логістики
прийняття рішень з управління матеріальними потоками значною мірою ґрунтувалося
на інтуїції кваліфікованих постачальників, виробників, транспортувальників.
Розвиваючи методологічний апарат, сучасна логістика, поряд із розробленням і використанням формалізованих методів прийняття рішень, шукає можливостей широкого застосування досвіду цієї категорії професіоналів.
Задля цього розробляють так
звані системи експертної комп’ютерної підтримки (експертні системи), що дають
змогу персоналу, який не має глибокої логістичної підготовки, приймати швидкі і
достатньо ефективні рішення.
Немає коментарів:
Дописати коментар